Історія створення роману  «Острів скарбів»

Вперше роман побачив світ у 1881 р. реакція читачів була більш ніж несподіваною — автора буквально закидали листами з проханням назвати точні координати острова, адже там залишилися скарби. Наївні сучасники так і не змогли повірити, що події роману — плід фантазії автора.

Як же з'явилася ця книга?

Коли вона вийшла вперше, на ній була присвята: «Містеру Л. О.» — з приміткою, що «смак і фантазія» Л. О. допомогли авторові в написанні романа. Усі подумали, що це якийсь критик, а виявилося — хлопчик, Ллойд Осборн.

Одного разу, граючись зі своїм пасинком Ллойдом, Стівенсон намалював карту острова. «Як називається ця земля?» — запитав хлопчик.

«Острів скарбів»,— не замислюючись відповів автор, навіть не підозрюючи, що він розпочав створювати свій знаменитий роман.

Кожного дня сім'я збиралася за одним столом, щоб послухати нові розділи майбутньої книги: про піратів, карту та скарби, про бунт та покинутий корабель, про сквайра Трелоні, і доктора, і повара на одній нозі. Та члени сім'ї Стівенсона не були пасивними слухачами: вони вигадували нові пригоди, підказували імена героїв та назви місцевості. Батько письменника склав список речей, що знаходився у скрині «морського вовка». А Ллойд був першим критиком і редактором «Острова скарбів».

«Острів скарбів» — найвідоміший, але не єдиний твір Стівенсона. Йому належать романи «Чорна стріла», «Володар Баллантре», «Дивна історія доктора Джекіла і містера Хайда».

Писав Стівенсон до останнього дня свого недовгого життя, скінчити яке йому довелося на полінезійському острові Самоа, що у Тихому океані. Рідні поховали його над морем, на вершині гори Веа. На могильному камені викарбувані його власні рядки:

Під зоряним небом, на вітру

Місце останнє виберу.

Радісно жив я, легко помру.

На могилі моїй напишете так:

«Тут він хотів залишити знак,

З моря додому прийшов моряк,

І мисливець вернувся з горбів».

«Реквієм»